Переважне права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці

     Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці.

                  

      Законодавством не передбачені критерії й порядок визначення працівників з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці.                               

      В зв’язку з цим, Міністерство соціальної політики України своїм листом від 21.05.2012 р. N 80/06/187-12 "Про переважне право на залишення на роботі"зробила практичний аналіз виявлення таких працівників яким необхідно керуватися роботодавцю під час застосування ст. 42 Кодексу.              

     На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.                                                                             

       При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам , які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.                                                                  

     Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Більш докладно про інші категорії працівників дивимося в тексті листа Міністерства соціальної політики України від 21.11.2011 № 307/06/187-11 “Про переважне право на залишення на роботі в разі скорочення чисельності чи штату працівників”.                    Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Проте в разі такого звільнення діють обмеження на звільнення окремих працівників, встановлених статтею 184 КЗпП "Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей".           

       Зокрема, частина третя статті 184 КЗпП передбачає, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.                                                                         

        Такі ж самі обмеження встановленні статтею 186-1 КЗпП "Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері". Зокрема,гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 1821, 184, 185, 186 Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків.                                 З текстів зазначених вище листів, можна відзначити головне, звільнити вагітних жінок, а так само жінок, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3х-річного віку, батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків підприємство не має право навіть у разі скорочення штатів.                                  

    Пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Такі категорії працівників мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідується, не може ставитись взагалі.    

       Враховуючи вищевикладене законодавцем було визначено пріоритетний порядок, згідно з яким підприємство може визначати кандидатів серед працівників на звільнення при скороченні, а також встановив пряму заборону на звільнення деяких категорій працівників.    

 

Використані матеріали:

1. Кодекс законів про працю Українивід 10.12.1971 № 322-VIII із змінами, внесеними згідно із Законами станом на 17.05.2012р.;

2.Лист Міністерства соціальної політики України від 21.11.2011 № 307/06/187-11 "Про переважне право на залишення на роботі в разі скорочення чисельності чи штату працівників";

3. Лист Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 р. № 80/06/187-12 "Про переважне право на залишення на роботі".

 

 

Адвокат  Сергієнко П.В.

22.09.2012р.